Як українській економіці не ввійти до економічної "спіралі смерті"?

"Спіраллю смерті" економісти називають стагфляцію - тобто поєднання високої, галопуючої інфляції та падіння ВВП.

Чому це так критично?

Справа в тому, що поєднання гіперінфляції та рецесії призводить до своєрідного цугцвангу рішень, коли кожен хід призводить до "втрати фігури".

З інфляцією потрібно боротися жорсткою монетарною політикою, стисненням грошової маси та високими відсотковими ставками.

А з рецесією треба боротися м'якою монетарною політикою, розширенням грошової пропозиції та низькими кредитними ставками.

Як бачимо, стагфляція блокує ці рішення: доведеться пожертвувати або боротьбою з інфляцією, або зростанням ВВП.

Наскільки близько наша економіка підійшла до "економічної спіралі смерті"?

2024-го року ВВП зріс на 2,9% після відновлення на 5% 2023-го і обвалу на 28% 2022-го.

Очевидно, різке уповільнення темпів зростання на вичерпанні ефекту низької бази порівняння у вигляді 2022 року.

У четвертому кварталі 2024 року зафіксовано квартальне падіння на 0,1%.

Дуже небезпечна тенденція у промисловому виробництві – падіння обсягів порівняно з попереднім місяцем.

У січні-лютому 2025 року зростання ВВП лише на 1,1%.

За підсумками першого кварталу поточного року отримаємо мінімальне зростання ВВП, з ризиком нульової динаміки.

У другому кварталі - можливе падіння квартальноро ВВП з урахуванням зовнішнього фактора у вигляді торгових воєн.

Глобальна торгова війна б'є по Китаю, а він наш торговий партнер номер один. Несолодко буде і ЄС, а зараз він єдиний наш великий фінансовий донор.

При цьому інфляція в Україні зараз у річному обчисленні – 13,4%.

Минулого року я попереджав, що пік інфляції припаде на березень 2025 року так і сталося.

Наскільки українська економіка близька до "економічної спіралі смерті"?

Дуже близька. Буквально у парі кроків.

Від сповзання до стагфляції нас поки що рятує зовнішня допомога, яка в умовах загрози глобальній рецесії, стає дуже "тонкою червоною лінією" (під час глобальної кризи, кожен рятує себе, а не допомагає іншим).

До нинішньої ситуації призвела низка факторів (загальну рамку у вигляді війни враховуємо апріорі):

1. Відсутність ефективної концепції промислової політики.

2. Неакцентована з метою зростання монетарна політика, яка й з інфляцією в результаті не змогла впоратися.

3. Відсутність загальної моделі зростання, адаптивної до військових умов.

Вироком нинішньої політики уряду є безробіття у розмірі 15% та завантаження економічного потенціалу лише на 70%.

В умовах війни, в економіці з правильними налаштуваннями, безробіття має практично бути відсутнім і складати 2-3% максимум.

Рівень безробіття у розмірі 15-20% - це ключовий індикатор того, що економічна модель, що застосовується, є неефективною.

Уряд і НБУ мали три роки, коли зовнішнє фінансування на 40 млрд дол на рік, давало їм усі можливості для запуску моделі зростання.

Але цей час було безповоротно втрачено.

У 2023-му році зростання на 5% заколисував міністрів. Хоча навіть студенту першого курсу було зрозуміло, що тут спрацював банальний "відскок" після падіння на 28% 2022-го (ефект низької бази).

Плюс, улюблена функція уряду – дирижизм фінансовими потоками.

Діяти як регулювальник на фінансовому перехресті та перенаправляти ренту з основних потоків на користь ключових груп впливу.

Якщо не вжити екстрених заходів, до літа на нас чекає жорстка посадка економіки.

А якщо Глобальна торговельна війна розгориться, то до осені і масштабна криза.

Проблема полягає в тому, що стагфляція лікується лише шоковою терапією: обвалом реальних доходів населення та різким зростанням цін та тарифів.

За вихід із стагфляції стягується дуже велика плата - основна маса населення має стати у кілька разів біднішою.

Але навіть у мирний час такий сценарій вкрай небезпечний, бо може спричинити соціальну дестабілізацію.

А під час війни такий сценарій критичний, оскільки він руйнівний для тилу.

Тому уряд і НБУ мають максимум два місяці для вживання екстрених заходів щодо недопущення такого сценарію.